"Згадаємо величні ті роки..."

   70 років минуло, як пролунав останній гарматний залп, що сповістив усьому світу, що завершилася Велика Вітчизняна війна.
   Зранена земля всміхалася весняному сонцю, смуток в очах змінила радість, і забриніла сльоза   надії на світле майбуття.
   Ніколи не забуде наша Україна і все людство героїчних подвигів воїнів-визволителів, які відстояли честь і незалежність рідної землі. Їх боротьба, мужній захист є блискучою історією в історичній сутичці з озвірілим фашизмом.
   В бібліотеці оформлено книжкову виставку-пам'ять "Земний уклін тобі, солдате!".   Тут розміщені матеріали  про ветеранів Великої Вітчизняної війни, які проживали в селі Лозуватка, воєнні фото, лист із фронту, списки похованих солдат в братській могилі на території села, та ін.
   Нинішнє покоління  про війну може дізнатися з вуст дітей війни: Непокритої Н.А., Суховенко М.І., Вініченко Г.К., Зосімової В.М. Вони згадують страшні роки зі сльозами на очах, з тривогою на серці. На їхню долю випало нелегке дитинство, яке відчуло на собі розруху, страх, поневівіряння. Ці спогади ятрять рани, отримані під час війни, ось уже 70 років.

   У їх дитячих душах залишився біль втрат батьків, братів, дідів, принесених похоронок, з яких дізнавалися хоча б де і коли загинули рідні. А оті "пропав без вісті".., а рідні чекають, надіються... Жах спалахів підпалених хат, сіл, церков чи й хлівів з живими людьми. Лемент, моління про пощаду, знепритомнення дівчат та їх матерів при завантаженні товарних вагонів для відправки в Німеччину. А втечі, переховування по скиртах, лісах, ямах, де пізнавали і голод, і отримували невиліковні хвороби на все життя.
   Кожного року в День Перемоги ми вшановуємо пам'ять тих, хто не повернувся з війни, тих, кого немає вже поруч з нами. Але ми пам'ятаємо всіх поіменно. Голова села Портянко В.А. постійно опікується ветеранами, дітьми війни. Хто, хто... А він добре знає, що таке війна, бо сам проходив службу в Афганістані.