Мені здаєшся ти такою:
в прозорості небесних барв, з очима мрії голубої, спинилась ти із немовлям і дивишся у світлому спокої на шлях, що тоне в млі. У тебе на обличчі - терпіння й щастя - на землі супутниці усіх жінок, що у стражданні ждуть тієї миті, коли дитя прокаже їй раптово, їй першій перше своє слово. Як гордо їй! Мала життя зернинка, яку вона щаслива мати-жінка для світу народила. Світиться, мов промінь, новий, народжуючи день. А той, хто може на долоні зважити піщинку, у пісках невидну, той відчуває всю планету; і мати так, тримаючи дитину, всю землю держить на своїх руках. І тільки через те ми матір називаємо святою. На Рафаелевій картині ти мені знайома: в руках - зернинка, мов земля, вагома.
Здаєшся ти мені такою...
Вам, шановні мами, бабусі - низький уклін. Бажаємо Вам здоров'я міцного, щастя великого, земного. Хай біди обминають Ваші родини, і неха й Вас оберігає Матір Божа.
Немає коментарів:
Дописати коментар